Озерянська громада
Борщівський район, Тернопільська область

Історична довідка с. Озеряни

Поблизу села Озеряни виявлено археологічні пам'ятки трипільської і черняхівської культури, а також слов'янське поселення VIII ст.

Відоме від 12 ст. 1494 зруйноване внаслідок нападу татар. 1565 року село згадується як транзитний пункт на соляному шляху з Покуття на Поділля. Власником Озерян на той час був Леонард Ольшовський. Назва поселення, ймовірно, походить від карстових озер, яких в цьому печерному краї багато (на тереторії села близько 30-ти). Ці бездонні озерця не замерзають навіть у найсильніші морози.

У XVII–XVIII століттях Озеряни належали польському королю. З 1717 року в містечку на зимових квартирах перебувала хоругва вояків-латників.

У 1765 році Озеряни належали Северину Жевуському (1743–1811) — польному коронному гетьману.

За даними Польського словника географічного, в 1765 році містечко державив Вацлав Пйотр Жевуський — польний гетьман коронний,[2] батько Северина.

Відомо, що його маєток щорічно приносив 9452 польських злотих чистого прибутку. С. Жевуський запросив до Озерян торгівців різних національностей, дозволивши їм вільно селитися у місті. Почали будувати заїжджі доми, розвиватися торгівля, будівництво.

Після першого поділу Польщі у 1772 році Озеряни перейшли до Австрії. Через рік Жевуські викупили містечко у австрійського Уряду. В другій половині XIX століття Жевуські продали маєток в Озерянах гетьману та канцлеру великому литовському Леонові Сапєзі (1803–1878), сину Адама Сапєги, власника Більче-Золотого.

Про долю замку за часів Сапєгів нічого невідомо, але ця родина залишила після себе в Озерянах величний костел, які на сьогодні є найпривабливішою пам'яткою села. До початку XIX століття римо-католицька парафія в Озерянах належала до Кам'янецької дієцезії (до парафії у Борщові), після чого перейшла у підпорядкування Львівської архідієцезії. У 1854 році Озеряни виокремилися у самостійну парафію, яка належала до Язловецького деканату. У 1875 році власник села Л. Л. Сапєга збудував у Озерянах величний неоготичний костел, який було освячено під титулом Св. Анни. У 1885 році парафія в Озерянах нараховувала понад 2 тисячі прихожан. З 1889 році костелом опікувалися отці-місіонери, які облаштували при храмі монастир. В 1912 р. пожежа знищила багато будівель.

Під час першої світової війни зазнало значних руйнувань і в міжвоєнний період втратило статус міста.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства, кооператив.

У листопаді 1918 року село увійшло до складу ЗУНР. Під час відступу УГА (травень-червень 1919 року; до початку Чортківської офензиви) в ході українсько-польської війни 1918–1919 років в селі розташовувалась команда (командування) II-го корпусу УГА.[3] 1920 року в Озерянах перебували загони Симона Пет­люри.

До 2-ї світ. війни в Озерянах були численні єврейські організації. Влітку 1942 німецькі нацисти розстріляли і відправили до таборів смерті багато євреїв.

Від кінця 1943 до лютого 1946 поблизу Озерян діяла підпільна друкарня УПА.

Також в самому центрі села Озеряни знаходяться залишки замку кам’яного.  Дослідниками було проведено  огляд замкової башти і здійснено її заміри, висновки показали, що твердиня походить з XVII століття. За припущеннями дослідників, архітектурні особливості замку дозволяють зробити висновок, що башта, скоріше за все, є бастеєю, тобто перехідним типом від башти до бастіону, і з'явилася у XVI столітті. Єдина вежа замку збереглася одна вежа до рівня другого ярусу на висоту 4 метрів. Замкові стіни мають товщину 1 метр, а розміри прямокутної споруди становлять 10,3 на 7,3 метри. Збудовано замок з каменю. На рівні першого ярусу в довшій стіні розташовані п'ять бійниць. Башта була перекрита арковими склепіннями, на другий поверх з першого вели вузькі кам'яні сходи. Під самою баштою є глибокі підземелля. На руїни фортеці перетворилася під час турецької навали 1672–1676 років. Доказом цього є скарб монет, який знайшли робітники, прокладаючи дорогу від центру, тоді ще містечка, до костелу. Знахідку виявили, коли один із працівників розбив мотикою глиняний полив'яний горщик. По землі розсипалися срібні польські та литовські монети, найстаріші з яких відчеканили в 1519 році, а найновіші — у 1675 році, саме під час польсько-турецької війни. Працівники-селяни швидко розібрали монети, але більшість їх викупив власник маєтку в Шманьківчиках на прізвище Плятнер. Цей пан приїхав в Озеряни того ж дня, коли дізнався про скарб.

Також на території села знаходять такі історичні пам’ятки:

церква Христа-Царя (1937, мурована),

2 каплички в пам'ять про жертви голодомору 1933 року та на честь 5-річчя незалежності України (1996, спорудив З. Чижишин), 2 «фігури»

Братська могила воїнам РА (1944)

Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)

Пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1990)

Символічна могила УСС (1989)

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Модрина європейська (6 дерев)